«Педагогіка
партнерства як етичний концепт
української
школи»
ПЛАН ЗАСІДАННЯ
Мета:
ü
удосконалення
методичної майстерності класних керівників;
ü
оновлення
інструментарію сучасного педагога для реалізації Концепції НУШ;
ü
мотивування
педагогів на формування партнерських відносин з колегами, учнями та батьками;
ü
формування
уміння взаємодії в групах, дискутувати, аргументовано захищати власну
думку.
Якщо
вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням,
поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло
Василь
Сухомлинський.
І. Організаційна
частина
1.1. Реєстрація
учасників.
1.2. Вправа «Мій
портрет».
ІІ. Теоретична
частина
2. Створення
шкільних служб порозуміння як ресурс налагодження міжособистісних стосунків в
класних колективах.
Молчанова
О.В., методист, який
відповідає
за психологічну службу
Косогов
Є.І., інспектор
ювенальної превенції
2.1. Педагогіка
партнерства як етичний концепт української школи.
Онищенко
Ю.А., методист ММК
2.2. Партнерство – важливий чинник
для виховання дитини.
Сіпєєва О.В., керівник 8 класу
ЗОШ №22
2.3. Гармонізація родинного і шкільного виховання на засадах педагогіки партнерства.
Гапоненко О.В., вчитель
зарубіжної літератури ЗОШ №12
ІІІ. Практична частина
Виступ з елементами тренінгу «Шляхом батьківської любові».
Завада
А.В., педагог – організатор ЗОШ №6
ІV. Підведення підсумків.
Хід проведення.
Вправа «Мій зірковий портрет».
Мета: створити
доброзичливу атмосферу.
Хід вправи: у кожного учасника аркуш А4, їм пропонується
створити свій портрет у вигляді зірки, на променях якої коротко написати: ім’я,
яке подобається, коли вас ним називають; життєве кредо або вислів, який подобається; образ або графічний символ, з
яким себе асоціюєте, тобто стисло
написати або зобразити те, що вас характеризує. Кожен презентує свій зірковий
портрет.
І. Створення шкільних служб порозуміння як
ресурс налагодження
міжособистісних стосунків в
класних колективах.
Молчанова О.В., методист, який відповідає за психологічну службу
Косогов
Є.І., інспектор ювенальної превенції
Кожен із нас
інтуїтивно розуміє, що таке конфлікт, адже він є невід’ємною частиною нашого
життя. Конфлікт впливає на формування нашого характеру й світогляду, є ресурсом
для нашого розвитку та, за умови конструктивного його розв’язання, взаємин між
людьми. У повсякденному житті слово «конфлікт» вживається стосовно доволі
широкого кола явищ — від збройних сутичок і протистояння різних соціальних груп
до побутових непорозумінь. Ми називаємо конфліктом сімейну сварку, дискусії в парламенті,
зіткнення внутрішніх мотивацій людини, боротьбу її власних бажань, почуття
обов’язку та багато чого іншого. Хоча переважна більшість людей вважає конфлікт
негативним явищем, насправді він може зробити нас сильнішими та мудрішими,
виховати нашу волю,
допомогти зрозуміти свої нові якості, зблизити з людьми,
які нас оточують. З іншого боку, на емоційному рівні в результаті конфліктів у людини
виникає почуття гніву та роздратування, під впливом яких може з’явитися
депресія. У процесі конфлікту людина покладається на власний егоїзм, незважаючи
на почуття та думки свого опонента, але згодом виснажується і прагне якомога
швидше завершити суперечку.
Люди відстоюють
свої інтереси в різний спосіб. Існує три загальновідомих методи розв’язання
конфліктів:
1. Застосування сили — використання підходу з позиції сили
означає примус сторони до дій, яких ви хочете від неї домогтись.
2. Підхід із позиції права — звернення до закону чи
адміністративних процедур.
прихованих потреб сторін.
За даними МВС України, кількість правопорушень, скоєних школярами,
за останні десять років зросла на 36% — з 5653 до 7685 випадків. Приріст
злочинів, кваліфікованих як хуліганство, становить 4,3 %, у 2,5 рази
збільшилась кількість умисних вбивств, у 2,3 рази — заподіяння тяжких тілесних
ушкоджень. Кожен двадцятий злочин був скоєний із метою помсти; 12,9 % підлітків
скоїли злочин під впливом інших співучасників. Статистика також свідчить, що
більшості правопорушень, скоєних школярами, передували незначні проступки, що
не підлягають кримінальній
відповідальності. Отже, кількість правопорушень серед підлітків можна було б
значно скоротити, якби у системі освіти і виховання існував ефективний механізм
профілактики насильства серед школярів.
Для створення
ШСРК у своїй школі ініціативна група повинна:
• Встановити контакт зі шкільною адміністрацією та
запевнити її в доцільності використання медіації однолітків для вирішення
конфліктів (для цього орієнтовно потрібен один тиждень).
• Розповсюдити оціночні анкети серед вчителів навчального
закладу (орієнтовний час — 1–2 тижні).
• Організувати презентації, присвячені медіації, для
учнів (доцільно зробити протягом 2–3 тижня від початку роботи).
• Відібрати потенційних медіаторів серед учнів за
допомогою анкетування в день проведення презентації.
• Провести інтерв’ю з учнями та відібрати серед них
учасників тренінгу з підготовки медіаторів ШСРК (орієнтовно протягом 3–4 тижня
від початку роботи ).
• Провести тренінг «Базові навички медіатора шкільної
служби
розв’язання конфліктів» .
Розпочинаючи роботу,
необхідно домовитися з адміністрацією школи щодо графіку проведення
інформаційних презентацій. На підготовчому етапі дуже важливо встановити дружні
стосунки з дітьми, але в той же час забезпечити дисципліну в команді
медіаторів.
Давайте спробуємо вирішити конфлікти.
Задача
1
Марина
попросила у своєї однокласниці Олі почитати нову модну книжку, на яку в самої
не вистачило грошей. Оля відмовила, мотивуючи це тим, що сама ще її не
прочитала. Хоча Марина стверджувала, що чула, як Оля хвалилася друзям, що вже
прочитала книжку. Наступного дня в Олі з сумки зникла ця книжка. Дівчина
підійшла до Марини з вимогою повернути книжку, називаючи її крадійкою на очах у
всього класу. Марина відкидала звинувачення. Оля звернулась до класного
керівника, після 10 хвилин пошуків книжку знайшли на підлозі іншого класу, де у
дівчат нещодавно був урок. Марина вимагає вибачень, а Оля продовжує її
звинувачувати, стверджуючи, що Марина злякалася і підкинула книжку ще й
забруднивши її.
Опишіть, будь ласка,
можливі переживання кожного з учасників конфлікту.
Питання: «Хто в цій
ситуації правий?» Дайте, будь ласка, характеристику кожному з персонажів цієї
історії.
Задача
2
Уявіть
собі, що ви дали однокласникові, з яким у вас гарні стосунки, свій конспект з
історії. Цей зошит не знадобиться вам найближчими днями. Минув майже тиждень,
проте однокласник не повернув конспект, хоча обіцяв це зробити наступного ж
дня. Хоча вам і не конче потрібен цей зошит, та вас дратує, що однокласник робить
вигляд, ніби нічого не сталося. Крім того, незабаром контрольна робота з
історії.
Як ви будете діяти в такій ситуації?
ІІ. Педагогіка партнерства як етичний концепт української
школи.
Онищенко Ю.А., методист ММК
Значної уваги в
Концепції НУШ набувають ключові аспекти педагогіки
партнерства між усіма учасниками освітнього процесу, головне завдання якої
полягає в переході на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між
учасниками освітнього процесу, що реалізовується шляхом організації спільної
діяльності педагогів, здобувачів освіти і батьків, налагодження взаєморозуміння
між ними, об’єднання їхніх інтересів та прагнень задля особистісного розвитку
дитини.
Кожна дитина – неповторна.
Тому місія нової української школи–допомогти їй розкрити та розвинути здібності,
таланти і можливості на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Педагогіка
партнерства передбачає доброзичливе та позитивне ставлення, довіру та взаємоповагу
у відносинах, соціальне партнерство, сутність якого полягає в добровільному прийнятті
зобов’язань, обов’язковому виконанні домовленостей. Учні, батьки та вчителі мають
бути об’єднані спільними цілями і прагненнями, бути рівноправними учасниками освітнього
процесу та відповідати за результат.
Однією з перших теоретичні і
прагматичні аспекти співпраці батьків і школи зв’язала професорка соціології
університету Джона Хопкінса Джой Епштейн. Ще 1982 року вона ініціювала низку досліджень, які засвідчили залежність якості освіти від
ефективності співпраці батьків, вчителів і адміністрації школи.
1996 року дослідниця разом із послідовниками
узагальнила рамкові умови, що включають шість основних типів активностей
батьків, що поєднують відносинами партнерства сім’ю, школу та громаду:
- батьківство: сім’ї мають забезпечувати здоров’я та безпеку дітей,
створювати вдома середовище, що заохочує до навчання; школи ж повинні
забезпечувати сім’ї навчанням та інформацію, щоб допомогти зрозуміти своїх
дітей та сприяти їхньому розвитку.
- спілкування: школи мають бути підзвітними родинам і надавати їм
інформацію про прогрес у школі та успішність учнів; засоби спілкування
мають відповідати культурним особливостям батьків, і процес повинен бути
двонаправленим;
- волонтерство: батьки можуть зробити значний внесок у середовище та
функції школи; школи можуть отримати максимальну віддачу від цього процесу
через створення гнучких графіків, що відповідатимуть таланту і інтересам
батьків потребам студентів, вчителів і адміністраторів;
- навчання вдома: батьки можуть допомагати своїм дітям у діяльності,
пов’язаній зі школою, за методичної підтримки вчителів;
- ухвалення рішень: школи можуть дати батькам значущі ролі в ухваленні
рішень у школі та допомогти їм максимально використовувати їх; ця
можливість повинна бути відкритою для всіх верств громади, а не тільки для
людей, які мають найбільше часу та енергії, щоб витрачати на шкільні
справи;
- співпраця з громадою: школи повинні координувати роботу та ресурси
громади, бізнесу, коледжів або університетів, а також інших груп для
покращення шкільних програм, сімейних практик і навчання та розвитку
студентів; школи можуть допомогти сім’ям отримувати доступ до допоміжних
послуг, що надаються іншими установами, такими як охорона здоров’я,
культурні заходи, послуги репетиторів та програми післядипломного догляду
за дітьми.
Педагогіка партнерства
важлива і незамінна з огляду на те, що:
По-перше,
сприяє створенню атмосфери, в якій найкраще розкривається потенціал кожного учня, формується його
ініціативність і креативність. А це – один із ключових активів сучасного світу.
По-друге, партнерство задовольняє потребу в
значимості і приналежності та зменшує рівень стресу, що, зрештою, допомагає
інтелекту працювати ефективніше.
По-третє, такий формат стосунків найкраще готує молодих
людей до професійної діяльності і ролі активного громадянина у відкритому
світі.
Для того, щоб найкраще підготувати себе до моделі партнерства у школі,
варто:
1. Прийняти факт, що зміни мислення
відбуваються повільно – воно подібне на айсберг, занурений у глибини історії.
Отже слід набратися терпіння, намагаючись побудувати партнерські стосунки з
іншими батьками, з адміністрацією школи, зрештою – шукаючи спільну мову із
власною дитиною.
2. Поставити собі запитання, який
спосіб мислення найбільш адаптивний для цих умов; знайти носіїв такого мислення
зростання. Приміряти на себе ці моделі.
3. Розвивати уяву і креативність. І батькам, і
педагогам можна рекомендувати таку просту вправу:
Перед тим, як зробити дитині зауваження, дати
завдання, чи виставити оцінку, уявіть що за один момент минуло 10, 15, 20
років. Хто тепер перед вами? Людина, яка тепер дивиться на вас, може поглянути
з висоти як свого зросту, так і досвіду.
Перед вами ті, хто буде створювати і розвивати
технології, що визначатимуть ваше життя, закони, за яким вам жити, культурний
та інформаційний контент, який спонукатиме думати і відчувати в певному ключі.
Ви ж сподіваєтеся, що всі ці продукти і сервіси враховуватимуть ваші потреби?
Тоді варто дати їм приклад розуміння потреб іншого.
4. Освоювати навички перемовин і
вчитися не лише аргументувати власну позицію, але й слухати інших.
5. Підтримувати власний ресурсний стан
і почуття гумору
ІІІ. Партнерство – важливий чинник
для виховання дитини.
Сіпєєва О.В., керівник 8 класу
ЗОШ №22
«Сім’я та школа – це
берег і море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки
життя, а потім перед нею відкривається море знань, а курс у цьому морі
прокладає школа. І це означає, що вона (дитина) повинна зовсім відврватися від
берега...». Л.Касиль
На сьогодні сім’я відіграє визначальну роль не
лише у формуванні особистості дитини, а й суспільства в цілому. Сім’я разом зі
школою створює той найважливіший комплекс факторів і умов виховного середовища,
який визначає ефективність всього освітнього процесу. У Державній національній
програмі «Освіта (Україна XXI століття)» підкреслюється: «В основу
національного виховання мають бути покладені принципи єдності сім’ї і школи,
наступності і єдності поколінь. Школа має продовжувати родинно – сімейне
виховання, працювати в тісному контакті з батьками, налагоджувати взаємозв’язок
між школою і родиною, бо це – основа, передумова підвищення активності навчання
та виховання».
Діти здобувають освіту, виховуються і
навчаються не лише в школі. Їх розвиток продовжується і поза стінами школи і
насамперед – у сім’ї. Сім’я – один із головних виховних інститутів, значення
якого у формуванні особистості дитини важко переоцінити. Лише в сім’ї, під
керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його
складнощах і багатогранних проявах, тут проходить її громадське становлення,
формується світогляд та естетичні смаки.
В.О.Сухомлинський стверджував: «У
сім’ї шліфуються найтонші грані людини – громадянина, людини – трудівника,
людини – культурної особистості. Із сім’ї починається суспільне виховання. У
сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростають потім і гілки,
і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело, водами, якого живиться повноводна річка
нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість
школи».
Із сім’ї протоптується стежка до школи, а вже тоді на
життєву дорогу ведуть дітей два розуми, два досвіди, здобуті у сім’ї та школі.
Важливою умовою ефективної навчально – виховної роботи з дітьми є
співробітництво школи і сім’ї, спрямоване на формування високого рівня
педагогічної культури батьків. Особливості взаємин школи із сім’ями учнів
регламентуються державними документами. Так, в Законі України «Про освіту»
визначені основні права і обов’язки батьків щодо виховання дітей, зокрема,
відзначено, що на батьків покладено однакову відповідальність за виховання і
розвиток дитини.
Значну роль у вихованні і навчанні школярів варто
відвести спільним діям навчального закладу і сім’ї, ефективність яких залежить
від особливостей організації роботи з батьками в сучасній школі. Проте, іноді в
шкільному та сімейному вихованні немає узгодженості. Це ускладнює процес
формування свідомості та поведінки дітей. Тісна співдружність школи та сім’ї
допомагає забезпечити єдність вимог і виховних впливів.
Як свідчить досвід, тісний взаємозв’язок школи
та сім’ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до
навчально – виховної роботи. Успішність розвитку освітньої галузі, якість
надання освітніх послуг у багатьох випадках залежить від тісної співпраці
навчального закладу та батьків. Тому зневага своїми обов’язками чи байдужість
до дитини однією із сторін негативно позначається на функціонуванні складових
«педагогічного трикутника»: батьки – дитина – вчителі, гальмує належний
розвиток і формування зростаючої особистості.
Роботу з батьками ми будуємо за різними
напрямками: ведення характеристик сімей учнів ; організація діагностичної
роботи щодо вивчення сімей (бесіди спеціалістів, діагностика емоційної та
мовленнєвої сфери, показників здоров’я, рівня розвитку пізнавальної активності,
вимірювання рівня вихованості, робота психологічної служби, індивідуальні та
групові консультації батьків спеціалістами школи, співпраця з дошкільним
навчальним закладом, органами місцевого самоврядування, амбулаторією загальної
практики сімейної медицини); організація психолого – педагогічної освіти батьків (тематичні загальношкільні
збори, система лекторіїв «Родинна
Просвіта»; заняття з елементами тренінгу, відкриті уроки та заходи, дні
відкритих дверей); упровадження системи масових заходів з батьками, робота по
організації спільної діяльності та відпочинку (проведення ярмарок, виступи
батьків на батьківських зборах, спільні подорожі до м.Запоріжжя, Соледар).
Вправа «Малюнок на двох»
Мета: дати можливість учасникам
відслідкувати свій тип поведінки в певній ситуації.
Оснащення: аркуш паперу А-4,
маркери, фломастери.
Перебіг вправи: поєднайтесь в
пари «вчитель - батько», візьміть
олівець разом так, щоб обидва учасника тримали його і не спілкуючись, намалюйте
малюнок на вільну тему.
Запитання для обговорення:
ü Чому
ви намалювали саме це?
ü
Хто був ведучим, а хто відомим?
ü Яка
роль вам найбільше сподобалась?
Як бачите, ви поводились в процесі сумісного малювання по – різному:
хтось «рвався в бій» і малював сам, ігноруючи партнера, хтось намагався
відгадати наміри іншого і пропонував свої ідеї, а хтось взагалі уникав цієї
роботи і надавав напарнику можливість малювати малюнок на свій розсуд. Ось так
і в житті. Одні батьки хочуть, щоб дитині в школі дали якнайбільше інформації,
знань, тому рухаються з учителями разом «в ногу». А інші намагаються не
втручатися у процес навчання і, навіть виховання. Девіз таких батьків «Я
привела свою дитину в школу, то нехай навчають». Виховання і навчання повинно здійснюватися разом, у
співпраці «Школа –сім’я, адже співпраця – це запорука успіху».
Вправа «Лист»
Завдання:
Об’єднатися в групи «вчителі» та
«батьки». Кожній групі пропонується початок листа, його потрібно дописати.
Лист від батьків до вчителів:
Шановні вчителі! Ви багато доброго і корисного робите для наших дітей. Але
ми вважаємо, що можна це зробити ... .
Лист від вчителів до батьків:
Шановні батьки!
Ми впевнені, що ви прикладаєте багато зусиль для того, щоб ваша дитина
була найкращою, найздоровішою. Але, на
нашу думку, можна це зробити ...
IV. Гармонізація родинного і шкільного виховання на засадах педагогіки
партнерства.
Гапоненко О.В., вчитель
зарубіжної літератури ЗОШ №12
В основі педагогіки партнерства є спілкування,
взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі,
об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими
спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за
результат.
Учитель має бути другом, а родина –
залучена до побудови освітньої траєкторії дитини. Педагогіка партнерства визначає
істинно демократичний спосіб співпраці педагога і дитини, який не відкидає
різниці в їхньому життєвому досвіді, знаннях, але передбачає безумовну рівність
у праві на повагу, довіру, доброзичливе ставлення і взаємну вимогливість.
Основні принципи:
ü повага до особистості;
ü
доброзичливість
і позитивне ставлення;
ü
довіра
у відносинах, стосунках;
ü
діалог
– взаємодія – взаємоповага;
ü
розподілене
лідерство (про активність, право вибору та відповідальність за нього,
горизонтальність зв’язків);
ü принципи соціального партнерства (рівність сторін,
добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).
Роль педагога:
ü фасилітатор (той, хто підтримує дитину в її навчальній
діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає, надихає);
ü тьютор (той, хто індивідуально працює з інтересом дитини
– виявляє освітні запити, проєктує освітню діяльність, організує рефлексію,
проєктує наступні кроки в освіті.
Тільки за таких умов можливе
навчання без примусу, яке характеризує:
ü
вимогливість,
заснована на довірі;
ü
захопленість,
народжена цікавим викладанням;
ü
заміна
примусу бажанням, яке породжує успіх;
ü
ставка
на самостійність і самодіяльність дітей;
ü
застосування
непрямих вимог через колектив
Вправа «1 -2 -4»
Педагогіка партнерства є однією зі складових формули Нової української школи. І зараз кожен з вас
уявить себе директором школи. З чого б ви почали побудову партнерських відносин
в шкільному колективі? Напишіть 3 головні перші кроки (1 хв). Тепер
об’єднаємось в пари і визначимо загальне. Тепер пари об’єднуємо в 4 групи.
Групи представляють спільні кроки побудови партнерських відносин.
V. Виступ з елементами тренінгу «Шляхом батьківської любові».
Завада
А.В., педагог – організатор ЗОШ №6
Історія для роздумів.
Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти
усвідомленню ролі батьківства на ціннісно – емоційному рівні.
«Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і
знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.
-
Тату,
можна в тебе щось спитати?
-
Звичайно,
що сталося?
-
Тату,
а яка в тебе зарплатня?
-
Це
не твоя справа! – обурився батько. – І навіщо це тобі?
-
Будь
ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
-
Ну
взагалі, 500. А що?
-
Тату,-
син подивився на нього знизу вверх дуже
серйозними очима. – Тату, ти можеш мені позичити 300?
-
Ти
запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? –
закричав той. – Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна бути
таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так
поводиш.
Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері. А його батько
продовжував стояти на порозі і обурюватися проханням сина: «Та як він сміє
питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?» Згодом він заспокоївся і почав роздумувати:
«Може йому дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома
сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей». Коли батько зайшов у
дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
-
Ти
не спиш, синку, - запитав батько.
-
Ні,
тату, - відповів хлопчик.
-
Я,
здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався.
Пробач мені. Ось, тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся.
-
Ой,
тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і
дістав декілька зім’ятих банкнот.
Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк
склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
-
Навіщо
ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.
-
Тому
що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів
хлопчик.- Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка,
прийди завтра з роботи раніше. Я хочу,
щоб ти повечеряв з нами.
Нерідко у своїй роботі ми зіткаємося з проблемою браку часу у батьків на
виховання дітей. Сьогодні я запропоную
вправи, які можна використовувати у роботі
з батьками.
Вправа «Аркуш»
Візьміть чистий аркуш. Пригадайте всі неприємні слова, вчинки щодо своїх дітей,
яких ви припустилися протягом цього тижня. Пригадуючи ці неприємні моменти,
згинайте аркуш. А тепер спробуйте подумки перепросити у дитини за кожне
неприємне слово чи вчинок. За кожним перепрошуванням розгинайте аркуш.
Погляньте, ви розгорнули аркуш, але на ньому залишилися лінії від згинів. Так і
в душі дитини на все життя залишаються образливі слова. Не забувайте про це.
Вправа «Недитячі заборони»
Вибирається один учасник і сідає на стілець в центрі
кола. Інші по одному підходять до нього і кажуть, що вони йому забороняють
робити. При цьому стрічкою зав’язують ту частину тіла, якої стосувалася
заборона. Наприклад: «Не кричи!» - зав’язується рот, «Не бігай» - зав’язуються
ноги і т.д.
Учаснику, що
сидить, пропонується встати. Але він не зможе встати, його потрібно розв’язати.
Для цього кожен учасник підходить і розв’язує свою стрічку, знімає заборону.
Бесіда з учасником, який грав роль дитини:
-
що ви відчували, коли «батьки» сковували, обмежували вашу
свободу?
-
обмеження руху якої частини тіла ви відчули найбільш гостро?
-
які почуття були у
вас, коли вам запропонували встати?
Підводячи підсумки сьогоднішньої зустрічі, хотілося б акцентувати вашу
увагу, що партнерські демократичні відносини повинні реалізуватися не тільки
через спільне виконання завдань. Щоб повною мірою всі освітні суб'єкти
відчували і проявляли себе згуртованими партнерами, які будують свої відносини
на партнерських засадах, треба пам'ятати, партнерство виявляється з моменту
організації і планування, а не тільки під час виконання прийнятого рішення.
Дякую! До нових зустрічей!
Немає коментарів:
Дописати коментар